В Вас затаїлась сонячна краса,
Краса чекала виходу до волі.
Ми ж затаїли місячну печаль
Серед чекання сивого сваволі
Нам не потрібен більше час -
Час полетів,і стерті рамки,
Та не знімаються з очей
Ті весняні і повні спогадів фіранки.
Вже час сказати дякую за все,
Сказати дякую і відпустити,
Бо кожен новий день і кожен час,
Це допоможе нам усім злетіти.
Вже сталось те,що мало бути,
Та не згасають кольори,
І мов обпечені граніти
Минають ці січневі вечори.
Живу в надії бачити і чути
І вірю:це початок,не кінець.
Всього, що Ви зробили,не забути.
Низький уклін Вам,маг людських сердець.
лютий 2011.
учителю
© Copyright: Маргарита Сафо, 2013
Свидетельство о публикации №113041205222
Свидетельство о публикации №113041205222
Рецензии