Зимовий ранок

Тихий, погожий, сонячний  ранок,
Всміхається небо до всіх.
І ніби пісок діамантовий сяє,
На сонці виблискує сніг.

Рипить під ногами морозяним звуком,
Де кроки ступали чиїсь,
Ялини –красуні, немов наречені,
У срібну парчу одяглись.

Стоїть зачарований ліс як у казці,
Мов є його в тому вина.
Майстриня, художниця і чарівниця
Малює картини зима.

*************************

Насипала снігу, зима білокрила,


Насипала снігу, зима білокрила,
Так щедро, не бачив ще світ,
Немов би  усі висипає запаси,
Які берегла   на сто літ.
 
Під снігом сховала стежки та дороги,
І тішиться витівкам вдалим,   
Хатини  в  селі, аж до самих дахів, 
В снігу утопились без мало.

Птахи на деревах, окутані снігом,
Немає де їм примоститись,
Відсутня в них радість від снігу такого,
Бо нічим їм  поживитись.

Сидять по хатах усі люди та звірі,
Не можуть одне лиш збагнути,
З зимою щось трапилось,  це вже напевно,
Хтось  взявся її    дратувати.

Та байдуже їй , вона сипле та сипле,
Хурделиця сніжна  кружляє,
Забула мабуть, що вийшов їй  строк.
Весна вже давно піджидає.
 
 ********************************

Дітворі зима лиш втіха
І мороз не дошкуляє,
Із веселим  дзвінким сміхом,
На санчатах з гір  з’їжджає.

Снігові намети в радість,
Не лякає завірюха,
Можна впасти в кучугуру,
Червоніють щічки й вуха.

А на річці , на льоду,
Вміло ковзанами правлять,
І нудьга їм не товариш,
Знають чим себе забавить.

****************************
Гордиенко Наталья