Зеленые глаза

Закрий, будь-ласка, очі, прошу,
Весь розпач викинь із обійм; ,
Твою дитинку в тілі ношу,
Кінець мовчанню, кінець мрій.

Ти зачекай, ти заспокойся,
Я не прошу творить сім'ю,
Лише постій, не повертайся,
Прошу не в сні, а наяву.

І ти стоїш з пекучим болем,
А я сиджу і молюсь ще,
Вона ж твоя дитинка квола.
Хоч ненароджена іще.
Ти глянув в очі, наче в небо,
А там стрімкий потік печалі,
Дав мені гроші, ні, не треба,
Зійди з очей від мене далі!

Який негідник, хто ти є,
Щоб життя дитини забирати?
Тепер воно лише моє,
Моє малятко, а я - мати.

І ти пішов, закривши мрії,
Завмерла тиша, ніби в сні,
Опустились гірко мої вії,
А ти живи, як у вогні.

Час пролетів, я сина народила,
А ти, тим часом, інших забавляв,
З твоїми він зеленими очима,
А тобі добре, хоч і страх лякав.

Лякали спогади, кошмари
І кожну ніч тікали сни,
Не знаєш спокою, а мариш,
Ввижаються весь час сини.

Вернутись вирішив невчасно,
Так, ніби птах із вирію у дім,
Пробач за все, пробач, все згасло,
Кажу я так, щоб зрозумів.

Немає тих надій незгаслих,
Немає розпачу в очах.
Немає докорів невчасних
Це все залишилось у снах.

Уже не ми - твоя сім'я,
Хоч серце б'ється, серце крає,
Іншим відкрию душу я,
Для тебе ж місця там немає.

Несказанні слова, примхливі ночі,
Минув вже час: не два, не рік,
А в сина ті зелені очі,
Лише заплакані навік!!!

29.08.09 р.