Роксолана

Нерозкритая квітка степів
І нескорений дух України –
Він ожив, він зборов, він прозрів
На безкрайніх просторах чужини.

Юна бранка лихої орди –
Найцінніше з надбань Сулеймана:
Твоя зірка зійшла назавжди
Над гаремним палацом султана.

Серед втіх і багатств пролягли
Безліч заздрощів, зла перепони.
Твою душу й дітей розп’яли
Невблаганні османські закони.

Братовбивчий скривавлений трон
Зло турецьких віків породило.
… Жертв, чи вбивць, чи коханих синів,
Ти кого, Роксолано, носила?

І чиїх скам’янілих богів
Про дітей та Вкраїну благала? –
Яничарський скоряючи пил,
Земляків із тенет визволяла...

Роксолано, в анналах життя
Ти – Мадонна двох різних народів.
Та молитви твої й каяття –
За величчя слов’янського роду.


Рецензии
Светлана! Тема всегда вызывает разные толки.
Вот и у Вас:
… Жертв, чи вбивць, чи коханих синів,
Ти кого, Роксолано, носила?
Я вот думаю: Как могла украинка пережить всю эту совсем не славянскую ситуацию? Неужели любовь способна и на такое?

Глубокий и хороший стих!
Удачи!

Коломбо   11.04.2013 20:49     Заявить о нарушении
Да, тема больная, проблемная, как неоднозначна тема женщины вообще, а тем более, умной и красивой женщины в чужой стране и в "не славянской ситуации". Наверное, двигает женщиной большая любовь, а, может, больше, чем любовь - стремление к сохранению детей, любимого, себя, наконец. Сохраняя себя, она сохраняет всех их. Мне кажется, что настоящая женщина это несет в своей природе. Спасибо за раздумия и мысли. Удачных идей и стихов. Светлана Лысенко 3.

Светлана Лысенко 3   15.04.2013 14:48   Заявить о нарушении