У пам ятi cпогад не стерся...

 " А ми зустрічались. Не тут і не в цьому столітті"
           І. Андрощук

Здавалось?Можливо... Що нас таки щось і єднало...
І несамовито про це зараз серце кричало.
Можливо, не тут, а давно у якомусь столітті
Нас пестило сонце,- чи може в зірковому світі?

І чом залишився у пам`яті спогад,- не стерся,
І в цю мить торкнувся глибин неспокійного серця?!
Луною озвався в душі, що до цього мовчала,-
Мені не відома чому, але це вже не мало.

У тиші розтанули згодом упевнені кроки.
Це той, що приніс мені біль,- чи занадто мороки?!

   ЛЮДМИЛА ЖУРАВСЬКА

Казалось? Нет было, увы, в моей жизни когда-то...
Но в цепи событий не вспомнить мне место, и дата...
Скорее всего, что не здесь, а в каком - то там веке:
Родное нашла я в другом, мне чужом человеке.

Тогда почему это память упрямо хранила,
И в бурю бросает сквозь годы незримая сила?!
От эха откликнулась сразу душа что молчала.
Ведь было проблем же от этого чувства,- немало.

Шаги поглощённые ночью...И в жизни вновь тихо.
Унёс он с собой мою боль,- не забыл и про лихо.
      (перевод автора)