Іноді так треба тримати в таємниці, в собі,
І навіть пошепки побоюватись розказати уявному другу.
То невпевненість? Чи просто жага не руйнувати казку.
Нерішучість? Та я люблю загадки лиш за те, що вони є,
А не за те, що їх можна розгадати.
Очі змінюють колір, соняшники повертаються до сонця,
Я повертаюсь до себе і змінюю простір.
В середині, я не надто дурна, щоб змінювати світ матеріальний,
Та ще не надто розумна, щоб зрозуміти те,
Що міг або може знак (то був знак!) віщувати.
То був знак, так треба
© Copyright: Маринесса Маринесса, 2013
Свидетельство о публикации №113040901300
Свидетельство о публикации №113040901300
Рецензии