Я палав, а древні солов’ї
Сміхом заливались над землею.
Диво: за відмовою твоєю
Почалася відданість її.
(Із збірки А.Гризуна „Космос”)
Жінка – це найбільше диво,
Що створило нам життя.
Як її нам об’єктивно
Оцінити до пуття?
То гаряча, то холодна,
То вогонь, то справжній лід.
То гадюка підколодна,
То солодша за бісквіт.
Лише вчора обіцяла
Разом слухать солов’я,
А сьогодні відказала:
– Вибачай, я не твоя!
Отакої! Що ж робити?
Вже не можу їсти, спати.
Не проблема – розлюбити…
Як тоді книжки писати?
Як згасить вогонь душi?
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113040808131
Свидетельство о публикации №113040808131
Рецензии
Жарт, в якому криється одвічна причина появи віршів та романів. Звичайно, це натхнення, яке дає кохання.
Нехай Вас ніколи не покидає натхнення! )
Наталя Мазур 16.10.2013 22:40 • Заявить о нарушении
Нехай Вас ніколи не покидає натхнення! )
Наталя Мазур 16.10.2013 22:40 • Заявить о нарушении
Які чудові побажання, того ж і Вам зичу. Дякую. З повагою О.С.
Бурчак Ворожбянский 17.10.2013 21:32 Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 17.10.2013 21:32 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.