Божевiльний Метелик

моє найбільше бажання зараз, у дану мить - аби ти підійшов до мене отак непомітно ззаду, поклав руки на мою спину, помасував шию, а тоді руки твої пірнули би під мою рожеву льолю... я би очі заплющила і зітхнула глибоко. твої пальці вивчали би мою спину. недовго. аж поки я би прошепотіла: "А зроби мені масаж". і засміялася. і ти би засміявся, пригадавши. а потім ти би узяв мене на руки і відніс у спальню
і на ліжко поклав, я би заходилася роздягатися, але ти би сказав - "Що за мода така - самій роздягатися! Фу, що за виховання.  Підніми руки, мала" - і я би слухняно підняла руки. і ти би зняв із мене льолю, поцілувавши при тому нечемні мої груденята,
які вічно між собою посварені і тому дивляться у різні боки, відвернувшись пипками, буцім носами. а тоді розстебнув би гудзика на моїх штанах, і побачив би, що я традиційно без білизни...
штани би я стягнула із себе сама, ногами, а руками судомно розщіпала би твій одяг,
і ми би й забули про масаж, про сніг і відлигу та 99 днів до літа, бо уже би пливли.
і гойдалися, і гопцалися, і сміялися осяяно, і ти би говорив до мене - я просто млію, коли ти розмовляєш зі мною під час любощів! мабуть, далося взнаки те, що спершу я полюбила твій голос і твої слова, і слухала їх щодня, ніби мантру... неважливо навіть, про що би ти говорив, дурниці якісь, але ведуся я на голос твій, і збуджуюся, і наслухаю його зсередини свого розпашілого тіла...
  ...спершу ти пестиш мене, твої руки і губи танцюють моїм тілом - ніжний вальс, а тоді пристрасне фламенко, а я вже геть мокра, "ну що ж  тягнеш кота за хвіст, що ж так довго!?", - думаю, - давай вже, давай вже, будь лааааааасонька.....
 і ти нарешті входиш у мене - як ніж у масло - і я зітхаю голосно,  проштрикнута наскізь....

У такі моменти я схожа на метелика, пришпиленого на голку. З тією різницею, що я метелик, який прагне цієї голки - наркотика - і летить назустріч їй, і ще, і ще, і ще!!!!!!
 
Божевільний спраглий закоханий метелик...