Афродита. Ольга Глапшун

Афродiта
Ольга Глапшун
              ...І вийшла богиня кохання Афродіта з моря,
              а з білосніжної піни, що покривала її тіло,
              народилися троянди...
                (З давньогрецького міфу)

У ніжні пелюстки троянди
Тебе, напевне, сповивали,
Росою чистою, як правда,
Ще до схід сонця умивали.
В уста вкладали голосисту
Вечірню пісню солов'їну.
І мріями садів весняних
Окутали, як в білу піну.

Під чиїм поглядом гарячим
В тобі воскресла Афродіта,
І запалало юне серце
Незгасним жаром сонця й літа?
Душі і радісно й тривожно.
Затрепетала, мов світання.
І вже твої весняні мрії
Цвітуть трояндами кохання.

         ИЗ  ОЛЬГИ  ГЛАПШУН.

        АФРОДИТА

...И  вышла  богиня  любви  Афродита  из  моря,
а  из  белоснежной  пены,  покрывавшей  её  тело,
родились  розы...          (Из  древнегреческого  мифа).


Перстами
      в  лалы  нежных  роз
Малютку  Эос  пеленала,
Ласкала, нежно  окунала
В  незамутнённость  светлых  рос.

Трель  соловья  во  сто  ладов
В  уста  медовые  вложила,
ДевИчью  грёзу  оснежила
Весенней  кипенью  садов.

В  тебе  воскресла,  расцвела
Под  взором  страсти  Афродита,
Рождённая  в  объятьях  Крита
Из  пены,  света  и  тепла.

Мечту  крылатую  лови
В  лучах  весеннего  рассвета,
Что  вдохновением  поэта
Овита  розами  любви.