Сполохались дні, понеслись,
Мов вихор, зірвались у вись,
Не втримати їх, як колись.
О, молодість, де ти? Приснись!
То думи обсіли сумні...
Дитинства відбулися дні
І осінь уже на дворі.
Її мерехтливі вогні
У сутінь проводять шляхи...
Там плісень руйнує льохи
І сумно сідають птахи
На сірі протрухлі дахи...
Лиш іскра жевріє надії,
Завжди молодої мрії,
Що дух перемін наспіє,
І світлі грядуть події:
Завруниться жито в полі,
Та м'язи зміцніють кволі,
І дні потечуть поволі
По здавен усталенім колі.
Життя ще розквітне карма,
І воля прийде жадана.
Страждання спливе поволі,
Забудуться біди, болі...
- Дитинства вертають дні?
Старіємо? О, ні!
Сполохались днi
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113040608745
Свидетельство о публикации №113040608745
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.