Невеста для Ивана-дурачка

                Невеста для Ивана-дурачка.
    И пошёл Иван - царевич к болоту и увидел то, о чём ему говорили. Десятки изумительной красоты девушек купались в небольшом озерце в ещё не затянутой илом воде. Как барс, стелясь по земле (странно, что как - то на ней, было, много свежей и сухой травы) пополз наш Иван - царевич к выбранной жертве. Как сокол на зайца кинулся он на избранницу. С визгом и криком кинулись девушки-колдуньи врассыпную, но одной из них не повезло – она, отчаянно вырываясь, забилась в руках героя.
– Ты станешь моей женой,– гордо объявил Иван-царевич.
– Хорошо,– неожиданно согласилась красавица и поцеловала его в губы. В тот же миг он почувствовал, что что-то с ним происходит.
   Через несколько минут он уже разглядывал своё отражение в воде. На него смотрела большая лягушка, а рядом его избранница. Лягушка в невесть откуда взявшейся фате.
– Я припасла её специально для этого случая,– пояснила она ему.
( А ведь в сказке всё было совсем иначе! – с горечью подумал он.)
– Так ведь сказки для того и пишутся,– как будто прочитав его мысли, сказала она. Я специально подсунула через мышку-норушку, мою подругу тебе этот Мужской журнальчик!
Иван-царевич удивлённо посмотрел на неё.
– Пойдём, мой любимый, единственный и неповторимый,– прошептала нежно его избранница, – я познакомлю тебя со своими родителями.
  Иван-царевич горестно квакнул и прыгнул вслед за ней – в болото.
Николай ВАСИЛЕВСКИЙ.

Перевод на украинский язык,
Людмилы Крижановской


Микола Василевський

                НАРЕЧЕНА ДЛЯ ІВАНА-ДУРНИКА

      Швидко  прибіг Іван-царевич до болота і вражено вп’явся поглядом у те диво, про яке йому розповідали. Десятки казково спокусливих красунь  грайливо бавилися у воді  невеликого озерця,  ще не затягнутого  мулом. Наче барс, ревно припадаючи до землі (і  приспічило ж їй для зручності вкритися на диво   найщедрішим розмаїттям м’якенької та свіжої травички!), наш Іван-царевич крадькома поплазував до  жертви, на яку накинув оком. Наче сокіл на зайця, він кинувся  в атаку на  свою обраницю. З вереском і зойками  розлетілися дівчата-чаклунки хто куди, але одній з них не пощастило - вона, відчайдушно відбиваючись, гаряче затріпотіла в обіймах героя.
     - Я беру тебе собі за дружину, - гордо оголосив Іван-царевич.
     - Добре, - раптово  заспокоїлася  красуня і цьомнула його в царевичеві губи. Тієї ж миті молодець відчув, що  з ним відбувається щось дивне.
     Через кілька хвилин він уже дивився на своє відображення у воді.  На нього дивився величезний жабень, а поруч вирячилася його обраниця. Жаба в чортзна-звідки взятій фаті.
     - Я припасла її спеціально для нашого вінчання, - пояснила вона щасливцю.
     -Але ж у казці все було зовсім інакше! -  розпачливо подумав Іван.
     - Та у казках  для того і пишуться  казочки, - наче прочитавши його думки, сказала вона. - Я тобі спеціально підсунула через мишку-норушку, мою подругу,  цей Чоловічий журнальчик!
     Іван-царевич отеретіло подивився на неї.
     - Ходімо, мій кохайлику,  суджений і незрівняний, -  ніжно кумкнула його обраниця, - знайомитися з нашими батьками.
     Іван-царевич  спересердя  квакнув і стрибнув слідом за нею - у багнище.