Сонце - Місяця просило: Геть ступай із небосхилу!
Ти втомився, хочеш спати, Час Тобі уже лягати.
Вже пройшла нічна пора, Вся проснулась дітвора !
Скоро діти вийдуть з хати, Ранок радісно стрічати,
Але ж темно ще надворі: Наче в клуні, чи в коморі.
Що вже день – не розберуть, знову по ліжкам підуть.
Ляжуть діти знову спати, Замість гратись і гуляти,
Не годить сваритись нам, Ти ж уперся - як баран!
Але Місяць не здавався, Упирався та пручався.
Не хотів із неба йти, Щоб відпочити, прилягти.
Скликав Він на допомогу, ЗірочОк, із неба всього,
Щоб йому допомогти, Сонечко перемогти.
Упирався Місяць так, Аж злетів з чола ковпак.
Темно-синій, як піжама, З золотистими зірками.
Місяць дуже розлютився, Враз на місці закрутився,
Капелюха свого – смик ! І відразу з неба зник.
Саме з тих часів, мій друже, Сонце з Місяцем - не дружать.
Про Сонце та Мiсяць
© Copyright: Макс Терн, 2013
Свидетельство о публикации №113040605216
Свидетельство о публикации №113040605216
Рецензии
