Все диво - в тобi

Як було це давним-давно в казці,
Коли місяць дорогу світив.
Він одягнений в білій масці,
І чекав він од світу всих див.

Він ходив і питався усюди,
Де ж дива, що в Святому письмі.
Прославляючи грішні іуди,
Все кричали: скільки тобі?

Він не брав того марного скарбу,
Бо в голові в його одне:
Не купуй мародерного краму,
Будеш платити життя все своє.

Хлопчик йшов, і боліли вже ноги,
Він з дороги, бурлака, чоботи стер,
Раптом дощ, і грозові пороги
Заспівали ревучих пісень.

Він ішов,і крізь темінь розпуки,
Хижувато навкруги зорів.
Добре знав, що далі з ним буде.
За надію хапався й, нарешті, зомлів.

Раптом промінь, стряснуло щось очі.
Розплющив - то неня сидить.
Ніжно пестить, лагідно туркоче,
Тихо каже: хай сонце ще трішки поспить.

Де там спати!
Як скочив, зіпнувся на ноги,
Хотів вискочить правди шукать,
Та в здогін йому неня: на Бога,
Чи ж то варто себе мордувать?

Мій синочку, моя рідна дитино,
Чи вже й справді, навіщо тобі?
Чи так треба , щоб диво сьогодні
Піднесло тебе в хмари оті?

Остудися, моя люба дитино,
Подивися у очі мені.
Пам'ятай ці слова безупинно:
Мій синочку, - все диво в тобі.