Ми тримаєм себе у руках, мерзнуть пальці, закам’яніли,
Заштриховуєм дні у віршах… щоби якось не так боліло,
Не стираємо пил із люстр, щоб не знати, що там за ними,
Щоби часом не стрівся прокруст, прикидаємось не живими.
Припинаєм безпеки паски, потрапляєм в повітряні ями,
Чистим пір’ячко, зуби, мізки… і балакаєм манівцями…
Вправо-вліво хитає трамвай, непохитний - вагоновожатий.
На кінцеву… в сподіваний рай… Сніг на рейки лягає хрещатий.
Ми тримаем себе у руках...
© Copyright: Фиолетта, 2013
Свидетельство о публикации №113040508997
Свидетельство о публикации №113040508997
Рецензии