Я тричі була у Львові,
І кожного разу нове:
Почуття та рими в розмові,
Щось знов підкоряє мене.
Усього нас тоді чотири,
Такі сміливі і молоді,
Розставили всюди пунктири,
Наче камінь пройшов по воді.
І долала мене хвороба,
Та кохання моє міцніш!
Воно буде в мені до гроба,
Тендітне та босоніж.
Другого разу кохання,
До міста та чоловіка,
Всі справджені сподівання,
Та страви із базиліка.
Романтика та театри,
Інтимність та сяйво очей,
Блукання за напрямом карти,
Та низка безсонних ночей.
А третього разу розбіжність:
То сумніви, то насолода.
То сльози весь час, то є ніжність,
То монстри в душі, потім врода.
Одна як покинуте море,
За келихом міста напоїв,
У подумках жалість та горе:
Що ж ти коханий накоїв?!
Сьогодні збираю речі,
Потяг, як завжди, о шостій.
Забула сказати, до речі,
Львове, я їду в гості!!!
5.04.13
Львове, до тебе
© Copyright: Кристина Медина, 2013
Свидетельство о публикации №113040505090
Свидетельство о публикации №113040505090
Рецензии