Не можна плекати зло,
Що мучить з середини тіло
Не можна тримати в собі,
Що дуже давно наболіло
Немає глухих кутів,
Ми всі для добра прозорі
Скажи пару лагідних слів
І очі засяють, як зорі
Рука торкнеться руки,
А серце покинуть образи
Освітлені сонцем стежки
Знайдемо, нехай не відразу
Допоки людина жива,
Старайся її зрозуміти
Крок перший зроби сама,
Щоб душу холодну зігріти
Нема глухих кутiв
© Copyright: Богдана Синюк, 2013
Свидетельство о публикации №113040503216
Свидетельство о публикации №113040503216
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.