А ночь сияет... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2013/04/19/7294

Да разве черный он - цвет ночи
В свечах каштанов, фонарях?
Глаза прищурив,  между прочим,
Рассматриваю тьму в дверях

Открытого в ночи балкона -
Открыт он всем дождям, ветрам…
Ищу всеобщности закона
В эклектике житейских драм.

А ночь сияет, и сегодня
Могу я, наконец, признать -
Дан человеку знак Господний,
Как Царства Божьего искать.

И милость Божья бесконечна
В сиянье месяца и звезд
Неисчислимых, нежных, вечных…
Урок усвоен,  вывод  прост -

Молить, чтоб не было конца
Таинственной у ночи власти.
И темнота в руках Творца –
То Рай земной, частичка счастья.

Оригинал

Хіба він чорний – колір ночі
В свічках розквітлих, в ліхтарях?
Стою, примружуючи очі,
Пітьму досліджую в дверях

Мого відкритого балкону
Усім дощам, усім вітрам...
Шукаю спільного закону
У кришиві життєвих драм.

І ніч ця сяє, бо віднині
Я мушу чесно визнавать-
Все прикладається людині,
Як Царства Божого шукать.

І милість Божа нескінченна
У сяйві місяця й зірок
Ласкаво-ніжніх, незліченних...
Я свій засвоюю урок,

Благаючи не класти край
Нічній таємній Божій згоді,
Коли і темрява, як Рай,
Як частка щастя у Природі.

Иллюстрация из Интернета.