Я була на самому дні океану
І дістала для тебе блискучу мушлю
Ніби тільки-но звідти вкрали перлину
Як ти - мою радісну й щиру душу
Я була на самому краєчку світу
Й зберегла для тебе кришталь з водоспаду
Він світився, як щастя з нашого літа
Що швидко розсипалось зорепадом
Я нав'язала тобі оберемок яскравих браслетів
І кожного дня виносила теплий чай із квіток лаванди
Намалювала тобі тисячі ідеальних твоїх портретів
Там не видно жодної-жодної вади
Посміхнись, не зважай, я сховаю від тебе вечірню зливу
Я мрію, щоб ти став хоч трохи щасливий...
Не зважай
© Copyright: Екатерина Эстерлин, 2013
Свидетельство о публикации №113040512338
Свидетельство о публикации №113040512338
Рецензии