Богдана Синюк-Хват близко к тексту Я змiнилась

Я изменилась так, что не узнать…
Как яблоко замерзшее лицо…
И только старость остается ждать.
Да скажет-плюнет кто через плечо:

«Чур! Ведьма!...да изЫди, ради Бога!»
А я… что говорить… истек ведь срок.
И не вернешь, уж, прошлого-былого
И смерть с косой ступает на порог:

«Ну что готова?!» - часто вопрошает.
«Да нет еще – душа жива пока…»
Да только силы птицей улетают…
Увы, не та я… да, давно не та, не та…

Пусть тело грешное землею скоро станет.
Ну а душа куда?... никак мне не понять.
Она  ведь вольная, душа не умирает
И суждено ей в новом теле обитать…
******************************************
Так, я змінилась... Вже і не впізнати
Як змерзле яблуко, тепер моє лице 
Лишилось старості, попеченій, чекати,
Що плюне хтось, йдучи, через плече...

"Чур! Відьма!... Не чіпляйсь до мене"...
 А я... та що казати... час пробіг...
І вроди, що була, уже не вернеш
І смерть з косою заглядає за поріг

"Ти вже готова?!"- кожний день питає
"Ще почекай, іще жива душа"...
Але вже сила птахом відлітає...
Вже я не та... давно уже - не та...

Хай тіло грішне перетвориться на землю,
Але свідомість... Як мені збагнуть,
Що я вже вільна! вільна я душею!
І що здобуду, врешті, нову суть