До мене йшов ти так багато літ,
Долаючи кохання перешкоди!
Вже відчувався наш з тобою зліт
У світлому просторі небозводу.
Де місяць ясний сяє уночі,
І зорі усміхаються яскраво,
Там, де від щастя нашого ключи,
Яке вже нам судилося по праву.
Та раптом... зупинився ти й пропав
Надовго, на багато днів і років...
Зустрілась інша... Їй під ноги впав
І вже назад не зміг зробити й кроку.
А я тебе чекала, як завжди...
Мої надії довго не згасали.
Гукала в світ порожній я: "Прийди!",
Але слова десь в небі зависали.
На серці - біль, в душі - неначе кіт
Подряпав і зробив пекучі рани...
Зі скронь стікав бридкий, холодний піт,
Де сивина з'явилася так рано!
Пройшли роки, пробігли, як вода
У річці швидкоплинній та глибокій...
Лише на схилі літ з'явився спокій,
Коли життя промчала череда.
4.04.2013 р.
До мене йшов ти...
© Copyright: Татьяна Кушнирук, 2013
Свидетельство о публикации №113040408662
Свидетельство о публикации №113040408662
Рецензии