«Все буває, все минає»
Ти кохай, та не благай,
Мовчи й терпи всі муки і страхи.
Бо прийде час, коли так скажеш все у раз,
І не спинеш час, ти будеш рвати всіх і все.
Впадуть у ноги –вороги твої,
І стануть поклонятися тобі,
Вони згадають всю ту біль,
Що колись була в тобі.
Та не з тих, ти катів, що колись,
Убивали наче рись.
Гаряча кров тече в тобі,
І ясний розум в голові.
Серце б’ється та горить,
І образи пил летить.
Та душа вже не болить.
І гнівитись не біжить,
Тиша, спокій полонить!
***
© Copyright: Каталина Нижас, 2013
Свидетельство о публикации №113040209995
Свидетельство о публикации №113040209995
Рецензии