радiсть сумна

засумувала раптово радість рідненька,
вишита гладдю моя душа
співає пісні німого соловейка,
тобто мовчить - навколо тиша.

серце прощається з минулими ранами,
спішить у гості до нього весна,
і знову душенька пахне тюльпанами -
мій супутник життя, марсіанка земна.

душа малює словесний портрет, жива її мова,
вона не лялька-орігамі - у вогні не палає,
в душі моїй не паперова основа,
вона у зливу не промокає.

Весна, 2011


Рецензии