Сiмейна опозицiя. Полiтична сатира

Тато мій – регіонал.
А матуся – з БЮТ.
Дід давно червоним став,
Він – політбанкрут.
Я чомусь за Литвина…
Брат – соціаліст.
Тож щодня у нас війна,
Кожен – плюраліст.
Каже тато: «Наш девіз –
«Українцям – рай!».
Мама: «Розсмішив до сліз!
Краще йди в сарай
І попорайся в свині.
Досить бульби дуть.
Он – корівоньки в багні,
Ось-ось попливуть».
Тато: «Зась! Як можна так?
Горло не дери,
Королево газ плити,
Краще борщ звари…».
Тут і брат-соціаліст
Підключився враз:
– Хоч сьогодні маєм  піст,
Вже обідать час.
– Я не буду борщ варить! –
Мама звисока. –
Вам лиш їсти… В одну мить
З’їли б і бика…
Коаліція у вас –
Ну… немає слів…
Показали б краще клас –
Як почистить хлів.
Тут дідусь пришкандибав.
Десь мітингував.
Каже: «Досить вже заяв,
Візьмемось до справ.
Довго раю нам чекать,
Скрізь такий бедлам!
Є нагода збудувать
Свій універсам».
– А де взяти капітал? –
Здивувався брат. –
Ти, пробач, – не кримінал,
Пролетаріат.
Дід відразу здачі дав:
– Будемо гуртом,
Гав ловити й торгувать
Власним язиком!..

***
Опозиція в сім’ї…
Це – не дивина,
Те, що чубляться свої, –
Багатьох вина.
Хтось за Юлю лоб розбив,
Душу їй віддав.
Інший Вітю полюбив
І молитись став.
В Олександра – теж бійці,
Ласі до посад.
І в Петруші молодці,
Хвацько йдуть до рад.
Обіцяють людям рай…
Віримо? Атас!..
Вкотре кажемо: «Нехай!..
Прийде ще наш час…»