Пробач мені за те, що мучу твоє серце,
пробач за те, що я приношу тільки біль.
Я буду вірити, що все колись минеться,
не хочу сипати слова, як в рану сіль.
Але ти знай, що я тепер шкодую,
що не хотіла я робити те, що є.
Тож ти забудь мене і час, який мордує.
Живи як жив, бо в нас життя одне.
Мені так соромно, що нічого казати...
Я просто помолилась, знаєш як бува,
тому немає сенсу знову щось чекати.
Давай, не бійся, сміло забувай!
Я знаю, що це тяжко й гидко чути,
але на цьому ставлю крапку. І кінець.
Це той фінал відносин, як він має бути,
а почуття скоріш зводи ти нанівець.
Будь ласка, обіцяй, що зрозумієш.
Відпустиш все, що так нагадує мене.
Кидай всі ті безперспективнії надії,
бо вже не можу і не буду згадувать тебе.
Забувай
© Copyright: Полина Полиновна, 2013
Свидетельство о публикации №113040211631
Свидетельство о публикации №113040211631
Рецензии