Я більше вголос не скажу тобі "Люблю",
Не поцілую наніч твоє фото..
Бо наші зустрічі нагадують роботу-
Про себе думаєш:"Не хочу, та зроблю"
Я більше не проллю ані сльози,
Не буду вірить в жодну обіцянку,
Та мить, коли чекали ми світанку
Я змушена крізь все життя нести.
Не буду більш чекати зорепад,
Спокій і тиша-ось мої бажання...
І хоч щодня оспівують кохання
Мені не хочеться його принад.
Від тебе більше не чекатиму прощення,
Хоч важко,як в пустелі без води,
Від тебе йду...і,мабуть, назавжди...
Тобі залишусь вдячна за натхнення.
Спасибо за вдохновение
© Copyright: Осень Наталия, 2013
Свидетельство о публикации №113040109992
Свидетельство о публикации №113040109992
Рецензии