Я нікому нічого не винна
Я ненавиджу всі ці "потрібно"
Я ненавиджу бути "за старшу"
Я не гратимусь в ваші фальші.
Самостійна, доросла, розумна...
Але все це завжди дуже нудно!
Я ще хочу погратись в дитинство,
Але "ні!" - чую відповідь стислу.
Так, я знаю, що ми вже не діти,
Але страх цей нема де подіти.
Треба сісти, опануватись
не зійти зі шляху
не злякатись.
І, можливо, всмінувшись долі
Я знайду собі щастя доволі.
Хоча страшно життя починати
Із нуля, без мами і тата.
Треба просто повірити в себе
І сказати "Досягнеш ти неба!"
11 клас...
© Copyright: Лиссова, 2013
Свидетельство о публикации №113040105909
Свидетельство о публикации №113040105909
Рецензии