Мамине вiтання
Не дала природа жодній мамі крила...
Я б на твої рани рученьку поклала,-
І на мить відчула,-поряд твоя мама.
Слізонькі солоні губами збирала,-
Рідні, ясні очі довго цілувала.
Пестила б до ранку, наче шовк волосся.
Це не з півдня вітер, як тобі здалося.
В мить би прилетіла, але крил не маю,
В ліжку до півночі думаю, зітхаю.
Бог пошле здоров`я і на довгі роки,-
Дім хай обминають злі вітри й жорстокі.
Вранці привітають донечку синиці.
Лист чекай від мами, а не від сестриці.
Хочу привітати й побажати доні:
Хай завчасно срібло не впаде на скроні,-
Личко розцілує сонячне проміння.
Не забудь, рідненька, де твоє коріння.
Крил, на жаль,не маю, я в думках летіла,-
Не дала природа жодній мамі крила...
Свидетельство о публикации №113033108189
Щиро Вам! Вам!
Виростеш ти, доню, вирушиш в дорогу,
I візьмеш з дитинства пам'ять на підмогу.
За тобою завше будуть мандрувати ( по 2 рази останні 2 рядки )
Батько, поруч мама, вишня коло хати.
А, якщо, здолає сум тяжкої долi,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть, ( по 2 рази останні 2 рядки )
Лагiдно, як ненька, обiйняти схочуть.
Можна вибрать, доню, подругу завзяту,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирать до спину, ( по 2 рази останні 2 рядки)
Вибрати не можна тільки Батьківщину!
Николай Симинисов 04.11.2021 16:21 Заявить о нарушении
Людмила Журавская 04.11.2021 17:01 Заявить о нарушении