Ми у земному шукаємо втіху.
Щасливі неначе - смішно до гріху...
Стараємось жити на повен вдих,
хоча і фінал єдиний для всіх.
Ми з завистю бачимо успіх когось,
втрачаєм при цьому важливіше щось,
частину душі, що "Людиною" звуть.
По зависті другом уже не назвуть!
Стираємо обриси своєї межі
все ж бачучи злобу від всіх, звідусіль.
І прагнемо жити на повен вдих,
ховаючи знову за гріхом гріх.
Увінчані успіхом хочемо бути,
при цому біди чужії забути,
забути нещастя, що також пройшли.
Бо МИ живемо - нам БАЙДУЖІ вони!
Ми бачимо те, чого б і не мали.
Давно егоїстами більшістю стали.
Звичайно, для нас усе це рутина...
Ми втратили те, що зветься "Людина"!
Егоiсти
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2013
Свидетельство о публикации №113033000756
Свидетельство о публикации №113033000756
Рецензии