Не скажеш ніколи "люблю",
Й ніколи раніш не казав.
Та погляд твій часто ловлю,
Хоч ніколи мене не кохав.
Так дивно дивитися вслід,
Коли покидаєш житло,
В якім скуштували ми плід,
Й відчула я вперше тепло..
Раніше холодним ти був
І інколи лиш загравав,
Та все те ти наче забув
Й так палко мене цілував..
Тепер забути так тяжко
Тепло твоїх рук і вуста,
І те, коли дихав ти важко..
Ох, голове ти пуста!..
Чудово я все розумію:
Живе в тебе інша в душі.
Та вже навряд чи зумію
Припинити писати вірші.
Бо серце у них відкриваю,
Що тобі не скажу, те й пишу.
І так чудово я знаю,
Що помру, як це не лишу.
Не лишу я гадати про тебе,
Не лишу все ж любити тебе..
Маю думати зараз про себе,
Налаштовувать на краще себе!..
Та про тебе лиш думать виходить
І гадати: "Що ж далі іде?",
І не знати, чи десь таки бродить
Твоя любов і до мене дійде?
Не скажеш нiколи Люблю
© Copyright: Каневская Алена, 2013
Свидетельство о публикации №113033007047
Свидетельство о публикации №113033007047
Рецензии