Не ц луй
що краплями доща на вікна пролились.
Були не втішні ті прогнози,
даремно ми коханню віддались.
І не дивись у небо кожен ранок,
там не знайдеш мого кохання жоден слід.
У небі ніжний розовий серпанок,
втрачав життя, поки не зблід.
А ти цілуй не мої руки,
і обнімай ти не мене.
І не шукай у вітра звуки,
мій голос вітер не несе.
У память вїлись вже давно,
твої листи і сердця стук.
Тобі ж я знаю всеодно,
мої слова порожній звук...
Та я зберу по краплі сльози,
і від душі я заховаю ключ.
І щераз винести вже я не в змозі,
твоє тепло гарячих рук.
Я памятаю кожен подих,
і голос що злітав із губ.
Не треба обіцянко жодних,
я знаю що ти однолюб.
Люби її, кохай що духу,
щоб памятала так як я.
Твоїх очей тяжку розлуку,
і звук твого ж таки імя.
Свидетельство о публикации №113033006883