Мерехтіння фарб стає безкрайнім, щирим,
Набуваючи первинності буття,
Що чекає їх в цім світі милім?
Усвідомлення деструкції злиття...
А вони не знають нащо жити,
І живуть лише задля життя,
Хоч короткі, та коштовні миті,
Що не стануть змістом забуття.
То нехай же поживуть ще трохи,
Тож нехай ще рано так не йдуть,
Бо ж для них століттями минають роки,
Мить в житті та вік у споминах живуть...
Фарби
© Copyright: Эдгар Амундсен, 2013
Свидетельство о публикации №113033006353
Свидетельство о публикации №113033006353
Рецензии