1. Я в божевіллі била стіни,
Кричала голосно,
що вже не було сили.
Давно вже всі сусіди знали,
Що божевільною я стала.
Я билась о каміння часу,
шукала твої руки, очі.
В життя з’явився так невчасно.
То ніби Бог так напророчив.
Я б не писала більш вірші,
якби душа не плакала трагічно.
І я би спала у ночі,
Якби ти не пішов навічно.
2. Я б стала кішкою,
щоб кожен ранок,
дивитися в твоє вікно.
Я стала б сонцем,
Щоб світанок зустрів зі мною все одно.
А ти являєшся у сні,
Ти ніби нікотин
Проник в легені.
Я прошу мою душу відпусти,
Вона мов море б’ється в скелі.
3. А я б хотіла утекти,
Та щось тримає моє серце.
Прошу, благаю відпусти
Воно мов пташка в небо рветься.
Поволі вгасли ліхтарі,
І сніг лягав дедалі більше.
А ти являвся лиш у сні
Який був знову безутішним.
Божевол ю
© Copyright: Старлинг Марианна, 2013
Свидетельство о публикации №113033005385
Свидетельство о публикации №113033005385
Рецензии