Косм чний представник

      Жінка раз прийшла додому, 
      Та й зловила, мабуть, "гав",
      Зранку був Данило вдома,
      А тепер кудись пропав. 

      Раптом чує, хтось гукає:
      "Ой, рятуйте, Боже ж мій",
      "Мабуть - чоловік", - гадає,
      І метнулась, як у бій.

      Бачить - чоловік на дворі,
      На коліночках стоїть,
      Та, немовби його ріжуть,
      Із нестями голосить.

      "Ти чого кричиш, Данило,
      Ну, мерщій, відповідай,
      Чого сперся на коліна?
      Чоловіче, докладай!"

      "Ой, і не кажи, Горпинко,
      Що я бачив - просто жах!
      Дві летючії тарілки
      Приземлилися в кущах.

      Як від кума виходили,
      Щось потьмарилось в очах,
      Тут вони і прилетіли,
      Розмовляють на мигах.

      Та до себе зазивають,
      У сузірья Гончих Псів,
      Мов, давно на нас чекають...,
      Кум зостався, я - злетів.

      Що там бачив, не запитуй,
      Боже ж ти мене боронь,
      Розповісти можу тільки
      Це - коміссії ООН!

      А від тебе, моя мила,
      Я вже, буцім-то, відвик,
      Бож тепер я не Данило,
      А - Космічний Представник!"