Ти просто сказала, і серце розбила,
І мрії по світу мої розмела
Надію жорстоко словами ти вбила
Надію, що в серці моєму жила
Ти просто сказала, і серце розбила
Неначе ікону, тебе я кохав,
Та боляче дуже мені ти зробила.
Від тебе такого, повір не чекав
Не буду дзвонити, писати не буду,
Ти проти такого. Я все зрозумів.
І слово "кохання" надовго забуду,
Та шкода, що другом я стать не зумів.
Хотілось любити, хотілось чекати,
Хотілось додому тебе провести.
Прощаючись, очі стидливо сховати,
Від тебе із сумом, самому вже йти.
Не буде такого. Ніколи не буде.
Та я попрошу, ти мене пам'ятай.
Вважаєм богами, та ми тільки люди.
Я зникну назавжди. Пробач і прощай.
Я знаю, забуду я це почуття,
І серце заб'ється, неначе шалене.
Мені поверне все розбите життя.
Ти просто померла...Померла для мене...
Ти просто сказала, серце розбила...
© Copyright: Евгений Кубик, 2013
Свидетельство о публикации №113033010053
Свидетельство о публикации №113033010053
Рецензии