О, доле моя! Чому нещасливая доля
Мені присудилась? А може на смертнім одрі...
Хто скаже, по смерті людині дарується воля,
А може життя закінчиться отут на землі?
Для чого тоді посилаються людям ці муки,
За що? Так хотілося, Господи, все зрозуміть!
Чогось все шукаєм...А може це просто від скуки,
Й різниці немає - померти скоріше, чи жить?
Скажи мені, Боже, де правду шукати,
Несила буває недолю нести на собі.
Хотілось...Хотілось про все мені взнати,
Поклони й молитви, як шану , приношу Тобі.
Чи можна недолі цепки просто так розірвати,
Чи треба терпіти - хай смерть їх сама розірве?
Як стежку на волю мені від страждань відшукати
І як розібратись, що добре на світі, що зле?
О, доле моя! О, моя ти щасливая доля!
Чому ж тоді сльози рікою течуть по щоці?
Ми вигнанці з Раю! На все Твоя Божая воля,
Прости мені Боже! Прости й поможи, як дочці!
О, доле моя!
© Copyright: Надежда Троян, 2013
Свидетельство о публикации №113032904560
Свидетельство о публикации №113032904560
Рецензии