Пташечка жила у світі, маленька пташина.
Виводила на світанку пісню солов’їну.
Вся округа дивувалась, слухали в гаю:
„З голосом таким прекрасним співати в раю.”
Сперечаються сороки, одуд прокричав:
„У раю. в раю, куди, хто її послав?
Голос, може, і від Бога, а вид, що за вид?
Від такої сірячини - та нам усім стид.
Хай співа собі у лісі, десь у сутичках,
Щоб ніхто її не бачив, Боже, який жах!
Надумали, що за птаство, он зозуля є –
На все горло прокукує, може, й не своє.
І не дума про родину, завжди вона вільна,
На гастролі, куди хочеш, і пір’ячко стильне.
Гримувать не треба, гарна, фонограму дать,
І така тобі Мадонна, що й не описать”
І скрекочуть в нас сороки і зимою й літом.
Та й зозулі прилітають, куди ж їх подіти..
Пташечка жила у свiтi...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113032803937
Свидетельство о публикации №113032803937
Рецензии
Але чомусь як затьохка в гаю соловейко,
Прямо душу всю виймає, і щемить серденько!)
(це до фіналу...дарую!)
Сподобалось!)
Вадим Мусиенко 29.04.2013 22:42 • Заявить о нарушении
Прямо душу всю виймає, і щемить серденько!)
(це до фіналу...дарую!)
Сподобалось!)
Вадим Мусиенко 29.04.2013 22:42 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.