В її очах – бездонні океани,
Чиї стрімкі безмежні далі
У себе всмоктував туман.
Її волосся хвилями жорстоко
Зливало в береги всі кораблі.
Щоб навік грішні душі –
Належали невидимій землі.
В руках – тризубець Зевса,
Грім і блискавки її.
Розрізаючи тіло неба
Укусами отруйної змії.
По-диявольськи ангельська посмішка,
І як вино, п'янкі уста.
Неможливо скласти цей пазл
Хоч картинка доволі проста.
З медовим голосом Сирени –
Останнє, що почуєш ти в житті.
Хтось скаже «Так треба!»,
А хтось крикне – «Біжи!»
Окуті руки і ноги,
З її пут вже не втекти.
Паралізований розсуд,
І тихо помираєш ти…
Вона...
© Copyright: Людмила Гусинская, 2013
Свидетельство о публикации №113032700480
Свидетельство о публикации №113032700480
Рецензии