Тарасова мрiя

Тебе, Україно, кохаю,
Пишаюсь тобою роки.
І Бога прошу і благаю
Прости ти її за гріхи.

Грішила вона поневолі,
Хотіли її покорить.
Шуміли листвою тополі,
Здіймаючи хвилі в ту мить.

Ревів Дніпро тоді широкий,
На пороги хвилі гнав.
На бій кровавий і жорстокий
Він козаченьків підіймав.

Захищали свою неньку
Йшли в походи козаки.
За калину і земельку
Битву з ворогом вели.

Тарас Бульба Січ прославив
Гнав поляків із землі.
Люльки ляхам не залишив
І згорів він у вогні.

Рух Січі Богдан очолив,
Булаву у руки взяв.
Козаків зібравши гетьман
Їм перемогу обіцяв.

Козаки в борні славетній
Перемогу здобули.
В Переяславі клялися
Дружбу й славу берегли.

Вміли пращури єднатись,
Коли біда була одна.
І перемогами пишатись,
Громада сильною була.

Життя було у тебе різне,
Падіння й злети теж були.
Тебе кохають щиро й ніжно
Твої, матусенько, сини.

Синами можеш ти пишатись
Вони тебе не підвели.
Уміли  битись, захищатись
І козаками мужніми були.

Ти вільна моя Україно
Тараса здійснила мету.
Нехай буде доля щаслива
У тебе на цьому шляху.