Ми мріємо про щастя десь за кордоном,
не помічаєм просто життя.
Рідна країна для нас стала полоном,
Захопивши в тенета простого буття. А нам достатньо цей погляд змінити,
На кожну дрібницю, кожен момент.
Мрію із клітки треба звільнити
І відстань для нас простий елемент. Набридло слухати ці безглузді слова,
Що у всьому винна тільки країна,
Що мова її для мене чужа.
Та схаменись же ти, нещасна дитино! Все це зробили якраз то і люди,
Що до мрії ставлять непроломний бар’єр,
Які кажуть, що дітись нікуди,
Що неможливо прожити без всяких афер. А я хочу веселку бачити у калюжі,
Кольорові картинки десь у душі,
Прохожі до мене геть не байдужі,
Слова, що говорю, для них не пусті. Тому вір у майбутнє, у власну силу,
Назустріч бажанню зроби ти лиш крок,
Бо все те омріяне на краю схилу,
А не хапай із неба непотрібних зірок
життя
© Copyright: Надежда Балинская, 2013
Свидетельство о публикации №113032703302
Свидетельство о публикации №113032703302
Рецензии