погляд
Зненацька пожвавіле люде,
Останнього вже бачив світ.
Тривкі обійми на прощання,
Як дум нестерпнеє бажання,
І за вдерима плаче плід. Долоні дотиком чарують,
Життя в землі на вік мурують,
А погляд лине вдалечінь.
Солодкі коси не холодні,
Та не потрібні серцю сотні,
А очі рвуться в неба синь. Додолу поглядів багато,
Таке буває лиш на свято,
А люде завше поміж хмар.
Лишень собі було би краще,
Та після неба це вам нащо,
Бо згинув простолюд і цар. Мені не треба ваші муки,
Я хочу лиш, щоби онуки,
Думок не мали про ганьбу.
А мріяли пливти слідами,
Що ми ідемо разом з вами,
В серцях не пестили журбу.
Свидетельство о публикации №113032703267