Мені б повернутись, хоч на годину
В той не далекий, але такий рідний час,
Зустріти знов ще не одну таку людину,
З якою мить – не мить, і кожен раз – не раз.
Ми говорили там про все на світі:
Про щастя, про поезію й людей,
І про життя… Ми були оповиті
Величною безмежністю ідей.
І перші твори, що вмить спалахнули,
Гарячим, наче блискавка, вогнем…
Та ті роки невпинно промайнули,
І ми, дорослі вже, живем одним лиш днем.
Я вірю, час ще повернеться
До нас годинами, секундами й роками.
А зараз серце лиш невпинно б’ється,
І відбиває ритми спогадів, що завжди з нами.
На годинку б у спогади
© Copyright: Алина Финстр, 2013
Свидетельство о публикации №113032600904
Свидетельство о публикации №113032600904
Рецензии