Вале-тино Лученко. 12 на 12. 4

                Вале-тино Лученко.


                12  на 12 (4)

             Глеб Ходорковский(перевод)

    Ничего лишнего. Только то, что  необходимо., Как скупА акварель  темносерого этого вечера. ..Посмотри на дождь. На прохожих под зонтиками. На трамвай. На бока его полинявшие — они были когда-то вишнёвыми. Посмотри - там девочка лбом прилипла к стеклу. Там парочка шепчется о любви. Там ангел вместо кондуктора.


    В доме твоём тишина. Дети выросли. Книги молча стареют и пахнут чем-то сладким. Ты зажигаешь палочки пачулей и  варишь отвар  ежевичный. В лежанке потрескивают дрова, играя пламенем весело. За трубой зашуршало Мыши? Нет. «Человечек белый»*). Шутит наверно, негодник.


    Побелены стены извёсткой. В растворе синька,горилка, белки взбитые, мёд рябиновый. Уютно и сухо. Пахнет жильём, даже тогда, когда ты не бываешь здесь месяцАми.. За окном орешник. За ним — пасека. А дальше — вишни, черешни, сливы. Ты любишь смотреть как капли росы или дождя лежат на коре и листьях.


    Ты знаешь, мы, как и вода, всегда разные Неповторимые, как снежинки. Перетекаем из одного состояния в другое. Круговорот звёздной пыли.  Этому нет названия и  это словами обЪяснить невозможно....      

                *) так когда-то называли домового.


  (Суперпозиции пси-поля.   Пакетная передача колебаний закодированных бинарным кодом три-семь- пять-девять и ещё  этим, которому нет названия и потому взломать невозможно)


                *    *     *


                Вале-Тино Лученко

                12 на 12 - 4
Нічого зайвого! Лише необхідне. Подивися на цю скупу акварель вечора. На дощ. На перехожих під парасолями. На трамвай. На його полинялі боки. Колись вони були вишневими. Там дівчинка приліпила лоба до шибки. Там парочка про кохання шепочеться. Там янгол замість кондуктора.

В домі твоєму тиша. Діти твої виросли. Книги старіють мовчки і пахнуть чомусь солодко. Ти палиш пачулі палички і вариш узвар ожиновий. В лежанці потріскують дрова, палахкотять весело. За комином зашаруділося. Миші? Ні. То людина біла*.
Мабуть жартує, капосна…

Стіни вапном пофарбовані. В розчині синька, горілка, мед із робінії, збиті білки. Сухо і затишно. Пахне житлом навіть тоді, коли тебе не буваю тут місяцями. За вікном горішина. Під нею пасіка. Далі – вишні, черешні, сливи. Ти любиш дивитись як крапельки роси чи дощу лежать на корі та листочках…

Знаєш ми, як вода, завжди різні. Неповторні, як ті сніжинки. Перетікаємо зі стану в стан. Колообіг зоряного пилу, якому немаэ назви. І який  неможливо з,ясувати словами...


 Суперпозиції псі-поля. Пакетна передача коливань, закодованих бінарним кодом, три-сім-п’ять-дев’ять та ще отим, якому немає назви,
а отже зламати неможливо…

 -----------------------------------
 * так колись називали домовичка

© Copyright: Вале-Тино Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №112121510624