Ти сьогодні не в міру спокійний,
щось ніби тривожить.
І дивишся лячно, неначе покійний,
О Боже!
Сказати хоч слово, здається,
тобі не під силу.
І тільки обличчя, коли ти сумуєш,
таке дивовижне і миле.
І поки твій чай застигає,
А ти підбираєш словечка,
Я спогади тут погадаю
На благо сердечку.
Тоді було снігу також,
не збрешу, по коліно,
Надворі сніжинки,
а ми підкидали поліна
В камін і в любов,
яка починала займатись.
Здавалось, зупиниться світ,
а ми будем кохатись.
Ти знай, я щаслива,
Спасибі за те, моя доле.
От бачу майбутнє,
І душу на радостях коле.
Ось ти, безіменний
І те заповітне колечко,
А ще кілька років -
Між нами вже спить малеча.
І ти от нарешті відпив
захололого в чашці чаю.
Я б далі гадала, та ти обірвав:
"Я піду, ти прости, не кохаю"...
Холодний чай
© Copyright: Татьяна Слива, 2013
Свидетельство о публикации №113032512642
Свидетельство о публикации №113032512642
Рецензии