Ольга Глапшун. Хочу удержать осень...

 
 Хочу втримати осенi днину...
Ольга Глапшун
Хочу втримати осені днину
За палаючий золотом хвіст,
Ніби серед думок ту єдину,
Що ховає життя мудрий зміст.

Та глибинна суть чарів осені:
На долоні – а не збагнеш.
Таємниці життєвої просені
Одним поглядом не осягнеш.

Ти повернешся, златокоса, -
Я гамую розлуки щем, -
Повним галасу літом босим,
Пізнім квітом, грибним дощем.

І можливо, десь на світанні
Я відкрию життя таїну:
Ми невтомні в своєму чеканні
Кожен раз ще на зустріч одну.
           Ольга Глапшун.

    ХОЧУ  УДЕРЖАТЬ  ОСЕНЬ...

Как  мысли  трепетной  свободу,
Где  смысл  извечный  бытия,
Хочу  осеннюю  природу
Поймать  за  хвост  горящий  я.

О,  суть  магического  плена
Осенних  красок,  так  жива
И  так  интимно  сокровенна
В  ладони  неба  синева.

Ты  возвратишься  златокосно,
Чаруя  гаммою  разлук,
Грибным  дождём,  сияньем  росным
Под  босоногий  перестук.

Придёшь  на  тайное  свиданье,
Пленяя  яркой  новизной...
Неутомимо  ожиданье
Грядущей  встречи...хоть  одной.