Присвята музi

Ну що ж, звернуся я тепер до моєї музи
Вона наркотик - вистачає лиш однієї дози.
А я (ну хто ж я?), припустимо, я малий листок
І падаю, згубив я від долі свій щасливий квиток.
А ти, ти будеш теплий, ніжний вітер
І завдяки тобі не впав, вчепився за віти.
Підніс ти з вітів мене до небес
І я! Я побачив світ! Знову воскрес!
Кружляв ти мене, носив у нові повороти
Я забув увесь жах, усю цю бридоту.
Ти грієш мене, напуваєш теплом
Немов птаха могуча накриваєш крилом.
І що мені дощ, і що мені сніг
Мене зігріває один лиш твій сміх.
Будь поруч зі мною, мій вітер надій
У тяжку хвилину прийди, обігрій.
І ця наша казка триватиме вічність
Ба, навіть якщо тут відсутня логічність.
Без тебе так темно, без тебе так сумно
Ти знаєш, сумую, сумую безумно.
Та час вже закінчитись казці, вклонитись акторам
Усім тим безумним, жахливим потворам.
І знову удвох у реальність вернулись
Зустрічай рідний дім, ми повернулись.