Про минуле

Гребені ріллі чорніють,
Коливання диких трав,
Вітри вільні віють
Там де я малим зростав.

На ріллі людських слідів немає,
На травах хати не стоять,
Вітер фірток не хитає,
Замість садочків самосівів гать.

Память дістає із глибини
Дитинства незворотню пору,
Хатки білість глиняной стіни,
Колодязь з журавлем, жердиной вгору.

Домашня птиця в холодочку,
Хід поважний череди,
Гудіння бджілок у садочку,
І гамір наш біля води.

Красиві, тихі,чепурні
Села в затишних місцях,
Стежиночки в степи курні,
Між селами грунтовий шлях.

Дядьки поважні і статечні,
В роботі метушливі жіночки,
Вибрики юнацтва, наче б недоречні,
І на ослонах незловредні бабусь плітки.

Неначе смертною імлою,
Якийсь нещадний буревій
Покрив і вирвав силой злою
У безвість хатини й люд розмів.

Скупа лиш пам"ять воскреша
Милі серденьку картини,
Та уяви буйна гра
Верта до тої днини.

Цивілізація- чуже слово для села,
А,може, розуму відсутність,
Ворожої орди здається навала,
Життя людського змінило сутність.

Сумую за давно минулим,
За щезнувшим дитинством і селом.
Простим таким і зрозумілим,
Що пропало у вирі злом.

Про нинішнє не хочу говорити,
Мине,очистившись від метушні.
Його,можливо, зможу полюбити,
Тривожать память найчастіше,
Втрачені минулі дні.