Знаєш, серце, це так легко піддатись спокусі спустошення.
Охолоти. Забути запах його волосся і смак його губ.
Витіснити на окраєць свідомості чорну каву вночі та білий шоколад вранці
Витруїти його з-під шкіри, сказавши собі "любов - то вірус, наслання, залежність.
Хочу жити як всі. Пити чай з чоловіком, який мені брат або батько.
Радіти, що підросли та вбиваються в цурки діти та вже скоро самі шукатимуть пару...
Перехворіти коханням, не пам'ятати..."
Легко?
P.S.
Спробуй, якщо хочеш. Ти будеш перша, кому це вдалося...
Спроба
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113032412988
Свидетельство о публикации №113032412988
Рецензии
Не знаю, як спробувати, як болить в мені його серце, а йому болять мої ноги...)))
Ми вже проросли крізь душі, що без шкіри, Валентине!))))
Соловей Заочник 25.03.2013 02:00 • Заявить о нарушении
Ми вже проросли крізь душі, що без шкіри, Валентине!))))
Соловей Заочник 25.03.2013 02:00 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.