Шон Маклех. Дерево на холме

               Шон  Маклех

             ДЕРЕВО НА ХОЛМЕ.

        Глеб Ходорковский(перевод)

       
             "И тогда собрались ирландцы на праздник быка. По обычаю на этом празднике убивали быка, и один из мужей наедался мясом досыта и пил отвар, а потом над ложем этого мужа гооворили слово правды. И кого сумел он увидеть во сне, тот должен был стать
королём Ирландии."

                (Скела "Разрушение дома Да Дерга")

    Горячий чайник юности моей -
    в нём крепкий кофе заварю эмоций,
    дабы не оставалися они
    воспоминаньями кофейной гущи
    на донце чашки белого стиха.
    Восточный сей напиток буду пить
    я только в белой чашке из фарфОра -
    белее, чем моя седая борода
    отшельника монаха
                Средь старинных
    вещей былых времён и среди книг
    в обложках кожаных, которые давно
    никем не читаны - тяжелыми камнями
    с вершины истины они скатились
    Средь слов - но даже смысл этих слов
    забыт людьми, которые живут
    в пещерах из железа.
                Я ищу
    следы  палОмников на древней тропке кельтов,
    И только вишня на холме
    весною
    вся в пониманье белых лепестков
    в бокал роняет их, а в нём налИто
    по капле из ирландских родников
    и жизнь тоскливую мою она
    волшебным ароматом
    наполняет...
    
   
             
                *   *   *            


             Дерево на пагорбi


                Шон Маклех
 
                «І тоді зібрались ірландці на свято бика. По звичаю, на цьому святі вбивали бика, один з мужів наїдався м’ясом досита і пив відвар, а потім над ложем цього мужа казали слово правди. І кого випадало йому побачити у сні, той мав стати королем Ірландії.»
                (Скела «Руйнування дому Да Дерга»)

Гарячий чайник моєї юності –
Заварю в ньому міцну каву емоцій,
Щоб не лишались вони
Лише спогадами кавової гущі
На дні горнятка білих віршів.
Буду пити ароматний напій Сходу
Лише з білої порцеляни –
Білої як моя борода
Старого монаха-відлюдника.
Серед старих речей минулого
Серед книг з шкіряними палітурками,
Які давно ніхто не читає,
Які важкими каменями
Котилися з вершини Істини,
Серед слів навіть зміст яких
Забутий людьми залізних печер,
Шукаю сліди прочан
На старій стежці кельтів.
Тільки вишня на пагорбі
Щороку
Білими пелюстками розуміння
У мій келих наповнений
Краплями з усіх джерел Ірландії
Ароматом моє сумне життя
Наповнює…


© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №113032411445