Ще не було жаги, а смерть вже чатувала,
щоб виплеснути біль на перший крок життя.
Мовчазна і бліда, собою хизувалась,
бо знала, що вона є прощення гріха.
Ще не було спокус, а гріх уже таївся
між неземних чеснот довірливих богів,
із плоті визирав, "святому" злу молився
і сіті розкидав над чередою днів.
Ще не було думок, а сумніви вже знали,
що досконалих форм гармонії нема,
звивалась у клубок, над відліком кружляли
і брали у полон намічені діла.
Ще не було біди, а сльози вже збирались,
щоб розтопити сум непроханих страждань,
до чистих почуттів нав'язливо чіплялись
і понукали йти за незворотну грань.
Ще не було вини, а кара вже стояла
з сокирою в руці у божевільний час,
порочність терезів сама в собі плекала
і падала згори на всіх прийдешніх нас.
Еще не было...
© Copyright: Олехо, 2013
Свидетельство о публикации №113032305967
Свидетельство о публикации №113032305967
Рецензии