Осінній вітер, кінчиками волосся,
Тебе лоскоче ніжно по щоках.
Здавалося б твоє життя вдалося,
Та чомусь немає іскорки в очах.
Усе навкруг живе і диха -
Могутній Київ грізно гомонить.
Біжать машини, і Дніпро із тиха-
Закликає всіх; любить і жить.
В твоїх очах відбитки міста,
А в серці - війни світові.
Неначе бореться їх сотень двісті,
Від ядер рани залишає на душі!
Ти пильно дивишся крізь натовп,
Вдихаєш запах свіжої води.
А там далеко – маячить прапор,
І ти вже подумки летиш туди.
Летиш туди, поверх будівль ,
Не помічая навіть дзвін церков!
Ген з гори – виднить Путивль –
Місто приказок й казок.
І поринувши у думи,
Забуваєш про все навкруг.
І лиш сна, тоненькі струни –
Розриває дотик ніжних рук….
На Поштов й
© Copyright: Людмила Гусинская, 2013
Свидетельство о публикации №113032311752
Свидетельство о публикации №113032311752
Рецензии